Вступ

В умовах всезростаючої ролі права в житті суспільства на перший план цілком закономірно вийшли юридичні питання, пов'язані з правами особи. Права людини, їх генеза, соціальне коріння, призначення - одна з вічних проблем історичного, соціально-культурного розвитку людства, яка пройшла через тисячоліття і незмінно знаходилася в центрі уваги політичної, правової, етичної, релігійної, філософської думки.

Права людини є природніми можливостями, які надають кожній людині і громадянину самостійно обирати вид і міру своєї поведінки. Такі можливості є необхідними для існування людини та її розвитку в конкретно-історичних умовах, які об’єктивно визначаються досягнутим людством рівнем розвитку і мають бути рівними для всіх людей.

Для України питання прав людини нині набуває надзвичайної актуальності. Виявлення з перших кроків самостійного державного будівництва бажання посісти гідного місця як на світовому, так і на європейському рівні означає для України необхідність приведення свого законодавства у відповідність з міжнародними, а у географічному вимірі - європейськими стандартами прав людини.

Загальновизнані норми прав людини притаманні як міжнародному, так і національному праву, що відбивають історично досягнутий рівень демократії та гуманності, завдяки чому останні не можуть порушити ані міжнародні, ані національні стандарти.