Поняття радіактивного забруднення, розміри катастрофи на Чорнобильський АЕС.

Терміни «радіоактивність», «радіоактивні речовини», «радіоізотопи», «радіація», «ядерна радіація», «ядерні випромінювання» останнім часом зайняли чільне місце як у специфічних виданнях, так і у масовій свідомості. Незважаючи на те, що саме явище радіоактивності відоме людству уже понад століття (радіоактивність була відкрита французьким фізиком А. Беккерелем у 1896 р.), широкого розповсюдження використання цих понять набуло у другій половині минулого століття, після успішних спроб практичного використання енергії ядра – спочатку у вигляді ядерної зброї, а пізніше – і як джерела енергії для задоволення енергетичних потреб людства.

Особливої актуальності проблема радіоактивного забруднення довкілля набула після низки аварій на підприємствах ядерної галузі урізних країнах світу, найвідомішими з яких є аварії на АЕС у Віндскейлі (Великобританія) та на хімічному комбінаті «Маяк» («Киштимська аварія», Росія) у 1957 р., на АЕС “Три Майл Айленд”, (Пенсільванія, США, 1979 р.), на заводі з переробки ядерних відходів у Токаймурі, (Японія, 1999 р.). Наслідком цих аварій були більш чи менш масштабні викиди радіоактивності в навколишнє середовище.

Однак найважчою за масштабами свого впливу на довкілля була аварія на четвертому блоці Чорнобильської АЕС (1986 р.), що визнана найбільшою техногенною катастрофою в історії людства і яка суттєво вплинула на умови проживання мільйонів людей. Найбільше постраждали внаслідок викидів аварійного блоку Україна, Білорусія та Росія. Значно менше були забруднені постчорнобильськими радіонуклідами території інших європейських країн - Австрії, Англії, Болгарії, Греції, Італії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Румунії,