Розділ I: Теоретико-методичні основи екскурсознавства
1.1.Теорія екскурсійної справи
Слово «теорія» в перекладі з грецької мови означає спостереження, розгляд, дослідження. Цей термін має декілька значень:
1) логічне узагальнення досвіду, практики, в якому відбиваються об'єктивні закономірності природи і суспільства;
2) сукупність узагальнених положень, що утворюють певну науку або один з її розділів;
3) система ідей в тій чи іншій галузі знань;
4) найвища і найбільш розвинена форма організації наукового знання, яка дає цілісне уявлення про закономірності зв'язків, що існують у певній області.
Екскурсія - це наочний процес пізнання людиною навколишнього світу. Цей процес будується на заздалегідь відібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д. Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця - екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підпорядковується завданню розкриття певної теми. Екскурсовод передає аудиторії бачення об'єкта, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної події, пов'язаного з даним об'єктом. Своїми поясненнями він підводить екскурсантів до необхідних висновків і оцінок, набуваючи, таким чином, потрібну ефективність реалізації відповідних функцій екскурсії.
Теорія екскурсійної справи — це сума наукових положень, що лежать в основі управлінсько-організаційних заходів і виробничо-обслуговуючої діяльності з формування, просування, продажу і надання послуг: організаційного, інформаційно-методичного і сервісного забезпечення