публікації в Інтернеті значно зростає обсяг авторських матеріалів, що не пройшли рецензування та редагування.

Проблеми співіснування нових і традиційних способів наукової комунікації хвилюють багатьох дослідників. Пропонуються різні моделі електронних періодичних наукових видань - як дисциплінарні, так і міждисциплінарні. Обговорюється навіть можливість виходу журналу в виді не окремого номера або у, а окремих статей. При цьому, як правило, розглядаються журнали, субсидовані державою (тобто некомерційні видання). Як же при цьому повинна будуватися робота комерційних видавництв або наукових періодичних видань, що знаходяться на самофінансуванні? Очевидно, що в такому випадку дуже великий ризик помилки у виборі аудиторії видання і спосіб його поширення, тим більше, що механізми фінансових розрахунків та захисту інформації у сфері електронних публікацій ще не відпрацьовані.

Необхідно сформулювати вимоги, яким повинна задовольняти електронна система наукової комунікації, щоб вона відповідала потребам окремих фахівців, наукових співтовариств, працівників бібліотек і систем міжбібліотечного обміну.

Основна вимога - цілодобовий доступ до електронних документів у всіх великих комп'ютерних мережах. Вони повинні виявлятися потужними загально тематичними або спеціалізованими пошуковими системами, що дозволяють фахівцям точно визначити їх місцезнаходження та отримувати файли встановленого формату для роботи на персональному комп'ютері або копіювання. Причому електронні документи повинні зберігатися у мережі протягом досить тривалого часу, а їх електронна адреса не повинна змінюватися.

В електронних системах наукової комунікації можуть бути представлені документи з різним рівнем редакторської обробки (авторські оригінали, відредаговані, відрецензовані електронні документи). Основна вимога безпеки в цьому зв'язку - захист першоджерела від спотворень. Ось чому виправляти,