’ятих (змішаних) - орендні підприємства, спільні підприємства, а також промислово-фінансові групи, до складу яких можуть входити господарські організації різних форм власності.

На думку Щербини В.С. до суб’єктів господарювання державного сектора економіки належать: суб’єкти, що діють лише на державній власності; суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків; суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів (ч. 2 ст. 22 ГК України).

Суб’єктами господарювання комунального сектора економіки є: суб’єкти, що діють лише на комунальній власності; суб’єкти, у статному фонді яких частка комунальної власності перевищує п’ятдесят відсотків; суб’єкти, у статному фонді яких частка комунальної власності становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів (ч. 2 ст. 24 ГК України)^[1].

У зв’язку з вищевикладеним, необхідно звернути увагу на невирішеність Кабінетом Міністрів України питання щодо визначення суб’єктів господарювання, що належать до різних секторів економіки.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 ГК України  суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Отже, суб’єкти господарювання – це учасники відносин у сфері господарювання, які організовують і здійснюють господарську діяльність, реалізуючи при цьому свою господарську компетенцію, або споживають результати такої діяльності. Згідно ч.1 ст. 55 ГК України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

^[1] Щербина В.С. Суб’єкти господарського права:  монографія / В.С. Щербина.- К.: Юрінком Інтер, 2008.- С. 18.