Такими ознаками є:

- добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох з подружжя  (регламентується статтею 24 кодексу);

- досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають в шлюб (стаття 22);

- реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку , визначеним для цього Сімейним кодексом, а саме – органом реєстрації актів цивільного стану;

- спрямованість на утворення особистого сімейного союзу жінки та чоловіка.

Не варто забувати і про те, що в наш час все популярнішим стає шлюбний договір (особливо серед заможного населення). Ним особи, що вступають в шлюб, регулюють відповідні майнові відносини на час шлюбу. В даному разі саме шлюбному договору (а не шлюбу) притаманні майже  всі ознаки цивільно-правового договору.

Повернемося до статті 21 Сімейного кодексу. Ця стаття закріплює реєстраційну форму укладання шлюбу. Причому реєстрація шлюбу має конституційне (тобто правостворююче) значення. Без реєстрації шлюб просто не існує. У реєстрації зацікавлені як держава і суспільство, так і самі громадяни [3]. Будучи актом державного визнання, реєстрація шлюбу забезпечує неодмінне дотримання  його умов укладення. Тільки у випадку реєстрації шлюбу з безлічі інших суспільних відносин виділяються подружні відносини, їм надається офіційне значення. Реєстрація дає можливість вести статистичний облік числа шлюбів, що укладаються, їхня тривалість, віковий склад осіб, що вступають у шлюб.

Статистичні дані про укладені шлюби кладуться в основу планування народжуваності, що є дуже важливо в здійсненні державою демографічної політики. При плануванні виробництва в цілому та зокрема  виробництва товарів народного споживання, розміщення виробничих підприємств, будівництва дитячих садків і будівництва шкіл облік числа зареєстрованих шлюбів має велике значення. Реєстрація шлюбу проводиться з метою охорони особистих та майнових прав інтересів жінки і чоловіка, а також дітей, породжених від шлюбу.