Цікаво, що навіть загальний план будови вірусної частинки SSV1 дискутується до сих пір: так, на основі даних про низьку плавучу щільність (1,24 г/мл) в розчині хлориду цезію та чутливість до детергентів, було зроблено висновок про наявність у складі віріону фосфоліпідної мембрани. Сучасні кріо-ЄМ дослідження не виявили ліпідів у складі віріону  SSV1; припускають, що слідові кількості ліпідів у препаратах, що регулярно виявляються хроматографічно, можуть відповідати якимось їх зв’язаним формам (рис. 2).

Рис. 2 Віріон SSV1[14].

Корова частина представлена суперспіралізованою дволанцюговою кільцевою ДНК, асоційованою з вірусним білком VP2; оболонка складається головним чином з високо гідрофобного білку VP1 та меншої кількості VP3, що раніше вважалися інтегрованими в ліпідний суперкапсид.

Точна кількість кожної білкової фракції, що входить до складу вібріону, достеменно не відома.

Також наявні мінорні білки D244 та C792 (в номенклатурі фузелловірусних білків число означає кількість амінокислот в складі полипептиду, якщо не вказано інше). Перший є водорозчинним, його функція достеменно невідома. Другий, як припускають, утворює хвостовий відросток і є рецептор-зв’язуючим білком. Хвостовий відросток має радіальну симетрію шостого порядку, що добре видно на малюнку [12, 15, 17].