Немає такої сфери життя – у політиці, науці, культурі, побуті, – якої б не торкалося слово журналіста. Разом з тим у структурі журналістики доцільно виділяти її предмет – вужчу сферу дійсності, нові явища в ній. Предметом пізнання для журналіста є конкретні ситуації життя, у яких автор розкриває усі їхні моменти – позитивні чи негативні, але обов’язково значущі для багатьох [22, с. 62].

1.1. Складові поняття майстерності журналіста: навички, особисті якості, вимоги

Журналіст – це особа, яка займається збором, створенням, редагуванням, підготовкою та оформленням інформації для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов'язаний з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, або займається такою діяльністю за власною ініціативою. Журналіст – це дзеркало суспільства, він повинен відображати дійсність [8].

Журналістику вже давно прозвали «четвертою владою», усвідомлюючи її важливість у державотворчих процесах.  Ця галузь суспільної діяльності є тим рушієм, який сьогодні на рівні з іншими гілками влади формує цілісність суспільства і держави загалом.

Професія журналіста сьогодні приваблює багатьох молодих людей численними перевагами, широкими можливостями. Серед них як на найважливіші слід вказати на такі [21, с. 38]:

• Масово-інформаційна діяльність надає людині широкі можливості самореалізуватися; вона містить у собі елементи цілого ряду привабливих творчих професій, які самі по собі є самодостатніми й цікавими.
• Під час процесу створення інформації журналіст може приміряти на себе ледь не кожну професію, щоб максимально точно й повно висвітлити певне питання.
• Наприклад, здійснюючи свою професійну діяльність, журналіст виступає під час інтерв’ю в ролі психолога, він мусить бути гарним комунікатором і вміти «розговорити» співбесідника.