Обертальне буріння – спосіб буріння свердловин шляхом руйнування гірських порід за рахунок обертання притиснутого до вибою породоруйнуючого інструмента (долота, бурової коронки). Основні різновиди обертального буріння – роторне ( обертання передається інструменту через бурильну колону ротором, встановленим у буровій вежі), турбінне ( обертання інструмента двигуном-турбобуром безпосередньо у вибої), роторно-турбінне ( обертання інструмента турбобуром, встановленим у вибійному агрегаті, що обертається через колону ротором), реактивно турбінне (обертання інструмента турбобуром, агрегат обертається від реактивних моментів), електробуріння (обертання інструмента електромотором безпосередньо у вибої), буріння об’ємним двигуном (обертання інструмента гвинтовим гідравлічним двигуном у вибої). Обертальне буріння неглибоких свердловин здійснюється шляхом передачі обертового моменту через штангу від бурового станка до породоруйнуючого інструмента шарошкового або лопатевого типу. Обертання бурового інструмента в комбінації з ударом застосовують наприклад при обертально-ударному та ударно-обертальному бурінні. У залежності від глибини буріння потужність бурових установок, що використовуються для обертального буріння складає від декількох десятків кВт до декількох тисяч кВт. Обертальне буріння – основний спосіб спорудження свердловин.

Ударне буріння – спосіб буріння, при якому руйнування породи здійснюється під дією ударів падаючого на вибій свердловини бурового снаряда або ударів по снаряду, який стоїть у вибої. Використовується в                    основному у м’яких і пухких відкладах з уламковими включеннями, а також скельних породах до глибини 100 і більше метрів. Руйнування порід носить характер дроблення, роздавлення і розпушення. Буріння здійснюється суцільним або кільцевим вибоєм.

1.1.2Магнітострикційний та п’єзоефект[5]