2.2.1 Вивчення кількісних параметрів структури металічної матриці.
Згідно ( І ) масова частка структурної складової (чи фази) в сплаві рівна частині пересічній лінії, проходячи через цю складову в об’ємі (чи на шліфі). Через це лінійний метод зводиться до вимірювання і сумування довжини відрізка прямої лінії, проходячи через дану структурну складову (чи фазу), на визначеній довжині січної прямої. Перевага лінійного методу над планіметричним полягає в більшій простоті і точності [30].
При використанні лінійного методу видиму в мікроскоп чи на мікрофотографії структуру, що складається із будь якої кількості фаз, перетинають прямою лінією чи рядом ліній. Контури січення мікрочастин окремих фаз на шліфі розсічуть ці лінії на окремі відрізки. Якщо роздільно просумувати довжини відрізків, потрапляючи на кожну із фаз структури, і розділити суми на загальну довжину січних ліній, отримані частини будуть рівні часткам площині шліфа чи об’ємі сплаву, які займають кожна із цих фаз.
Лінії можна проводити довільно. Важливо лиш те, що вони охоплювали всю поверхню і були рівномірні по ній розмішені.
При аналізі по мікроструктурі вимірювання проводять методом нерухомого і рухомого шліфа. У першому випадку на нерухомому шліфі за допомогою окуляр-мікрометра виміряють довжину відрізків ліній окуляра, пересікаючи фазу, кількість якої визначається. Щоб отримати надійні середні значення, вимірювання повторюють в ряді полів бачення, рівномірно розподілених по площині шліфа. У процесі вимірювання користуються збільшеннями, при яких довжина одного відрізка рівна 50 діленням лінійки окуляра [30].
Аналіз при рухомому шліфі у відношенні від переглянутого проводять у процесі неперервного переміщення шліфа в одному напрямі при одночасному розгляданні структури в окуляр з перехресними нитками. В даному випадку сумується довжина напрямку шліфа при проходженні через точку перехрестя