3.6. Вибір оптимальних параметрів мікроструктури – резерв підвищення контактної довговічності матеріалів пресформ.
Комплексне вирішення проблеми підвищення опору конструкційних матеріалів руйнуванню в умові дії агресивних середовищ, циклічних змін температур і навантажень вимагає детального аналізу впливу структури на механізм їх руйнування.
Проведенні дослідження показали, що матеріали пресформ виготовлені із чавунів, які суттєво різняться за індексом графітних включень і металічною матрицею. Про це свідчить твердість досліджених пресформ таблиця 3.1.
Найвищу твердість у вихідному стані має пресформа № 40(HB 206), а най-нижчу пресформа №120(HB 136). Це вказує на різне співвідношення перліту і фериту у матеріалах пресформ. У досліджених пресформах твердість зони контактної взаємодії, є меншою ніж твердість ступиці, що свідчить, про зменшення кількості перліту в умовах циклічних змін температур і навантажень.
Форма і кількість графітних включень у пресформах також суттєво різняться, зокрема індекси графітних включень знаходиться в межах від 0,135 у пресформі №6112 до 0,294, а їх діаметр змінюється від 0,03
м, до 0,018 м.
В усіх пресформах під час роботи в зоні контактної взаємодії індекс графітних включень зростає, що свідчить про додаткове виділення графіту, при роботі пресформ, причому як правило виділення графіту відбувається у вигляді окремих графітних включень малих розмірів, що вказує на зменшення їх середнього діаметру в зоні контактної взаємодії.
Аналіз пошкоджуваності пресформ показав, що при наявності графітних включень великих розмірів значення кофіцієнта гомогенності Вейбула(m), зразків вирізаних із ступиці і області контактної взаємодії із склом, є менші ніж у пресформах, що мають менше значення розміру графітних включень (рис 3.10; 3.11; 3.12; 3.13).