В основу класифікації чавунів покладено структурні ознаки і властивості. В залежності від форми виділення вуглецю розрізняють різні види чавунів:
Білий чавун, в якому весь вуглець знаходиться в зв’язаному стані у вигляді цементиту Fe – С. Чавун на зломі має білий колір і характерний блиск.
Половинчастий чавун, в якому основна кількість вуглецю (понад 0,8%) знаходиться у вигляді цементиту. Чавун має структуру перліту, ледебуриту і пластинчастого графіту [5].
Сірий чавун, в якому весь вуглець або його більша частина знаходиться у вільному стані у вигляді пластинчастого графіту, а вміст вуглецю в зв’язаному стані у вигляді цементиту складає не більше 0,8 %.
Сірий чавун являється конструкційним матеріалом, в спільному балансі литих сплавів доля відливок із нього становить 70 – 75%.
При цьому сірий чавун використовується не тільки для мало відповідальних деталей, але і для деталей, що працюють в умовах циклічних і термічних навантажень. До числа таких деталей відносять форми, для розливу чорних і кольорових металів, металічні форми, склоформуючих інструментів [5 – 6].
Чавун з вибіленою поверхнею, в якому основна маса металу має структуру сірого чавуну, а поверхневий шар – білого чавуну.
Вибілений шар отримують з товстостінних масивних деталях при розливанні їх в металічні форми. При віддаленні від поверхні внаслідок зменшення швидкості охолодження, структура білого чавуну поступово переходить у структуру сірого.
Високоміцні чавуни, це сплави в яких графіт має кулясту форму. Чавуни з вермикулярним графітом, в яких поряд з кулястим графітом міститься деяка кількість вермикулярного графіту,який від пластинчастого відрізняється округлими краями, меншими розмірами і меншим співвідношенням довжини і товщини (у вермикулярного графіту це співвідношення знаходиться в межах від 2-10, а у пластинчастого воно суттєво більше 10).