«Житомир спокійне містечко, околиці чудові! Нічого у нас в краї не знаю кращого. Наш дім в центрі міста і у «кутку» та у тиші, - від вулиці відокремлений палісадником». До Житомира Ю. Крашевського запросили на посаду куратора місцевої гімназії.

Олексій Євменович Опанасюк по праву належить до того покоління письменників, котрих прийнято називати «Шістдесятниками». А родом він, як образно висловився в одному із своїх творів, з краю житичів.

Народився О.Є. Опанасюк в селі Дубрівці Брусилівського району 29 березня 1936 року в селянській родині. Закінчував Дубрівську початкову, Хомутецьку семирічну, Брусилівську середню, а ще Вищу партійну школу.

Дописувати до місцевої газети почав ще з 5-го класу - за що, як сількор був премійований бібліотечкою, де були «Кобзар» та інш і книги. Літературне життя починав етюдами, новелетками, оповідками у збірнику «Щасливої дороги» (з передмовою М. Рильського), у журналах «Зміна», «Дніпро», «Вітчизна». Його як новеліста запримітили ще М. Рильський, О. Гончар, Б. Тен. Все це визначило подальший характер його творчості. Новелістичний струмінь живить оповідь збірок «Жита» (1966), «В´язанка» (1969), «Пристані на Уборті» (1978), а також повістей «Кров і фата» (1967), «Копище» (1915) та ін.

Послужний список О.Є. Опанасюка рясний на службові сходинки. Він завідував сільським клубом в рідному селі, потім був обраний секретарем Брусилівського райкому комсомолу, в 1957 році перейшов на роботу до редакції місцевої газети «Колгоспна правда». Потім літпрацівник обласної газети «Радянська Житомирщина», редактор районної газети «Зоря комунізму», обласної «Комсомольська зірка», начальник редакційно-видавничого відділу Житомирського облполіграфвидаву.

З 1980 року він беззмінно очолює письменницький осередок у Житомирі аж до 2003 року, виконуючи обов'язки голови Житомирської обласної організації Спілки письменників України. Окрім цього має ряд громадських доручень – член Української Ради Миру, заступник голови Всеукраїнського товариства Івана Огієнка і обласної ради Конгресу Української інтелігенції, кілька років курінний отаман Житомирського Козацького коша.