Однак, на думку Ковальова В.В. в окремі моменти підприємство може мати надлишкові поточні активи, що негативно впливає на прибуток, однак це розглядається як плата за підтримання ризику ліквідності на належному рівні.

Агресивний підхід до фінансування оборотних активів передбачає, з точки зору Бланка І.А., що за рахунок власного і довгострокового капіталу фінансується лише невелика доля постійної їх частини (не більше половини), а за рахунок короткострокового позичкового капіталу – переважна доля постійної і вся змінна частина оборотних активів. Натомість Ковальов В.В. вважає за можливе фінансування за рахунок довгострокових пасивів всього обсягу системної частини оборотних активів. В цьому випадку лише змінна частина, на його думку покривається короткостроковою заборгованістю.

Така модель створює, як правило проблеми в забезпеченні поточних платоспроможності і фінансової стійкості фірми. Разом з тим вона дозволяє здійснювати оперативну діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, а значить забезпечувати порівняно високу його рентабельність. Той чи інший тип політики фінансування віддзеркалює  коефіцієнт чистого оборотного капіталу – мінімальне його значення характеризує здійснення підприємством агресивної політики, а достатньо високе його значення – політику консервативного типу.

Таким чином, формування відповідних принципів фінансування оборотних активів в кінцевому підсумку визначає співвідношення між рівнем ефективності використання капіталу власного і рівнем ризику фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, врахування якого дозволяє обрати найефективніший метод фінансування оборотних активів.