вСТУП

    Серцевиною кредитної системи є центральні (національні) банки. Вони або з самого початку виникали як державні, або були націоналізовані, переважно після кризи 30-х років чи після другої Світової війни.

    Національні банки у суверенних державах колишнього СРСР були створені після проголошення їх незалежності на базі Державного банку [1].

    В 1991 р. в нашій державі був створений Національний банк України (НБУ).

Основні його функції такі:

• емісія кредитних грошей та їх вилучення з обігу;
• акумуляція та збереження касових резервів інших кредитних установ;
• збереження офіційних золото-валютних резервів;
• надання кредитів і виконання розрахункових операцій для урядових органів;
• здійснення розрахунків і перевідних операцій для комерційних банків;
• грошово-кредитне регулювання економіки;
• контроль за діяльністю кредитних установ;
• обслуговування державного боргу країни.

    Отже, НБУ виконує роль емісійного і кредитного центру держави, а також є відповідальним за її грошове господарство. Він є кредитором останньої інстанції, тобто до нього комерційні банки звертаються по допомогу, коли вичерпані всі інші способи мобілізації кредитних ресурсів.

    На НБУ як центральну ланку кредитної системи неможливо не звернути особливу увагу, бо саме він є запровадником і реалізатором грошово-кредитної політики.

    Діяльність НБУ яскраво підтверджує добре відомі у світі істини – коли працюють інструменти грошово-кредитної політики, то і грошова