І. Питання корпоративного управління в Угоді про АСОЦІАЦІЮ 
між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони

Входження України до ЄС потребує додаткового формування адекватних та дієвих механізмів корпоративного управління. Особливо необхідно вирішити проблеми інтеграції корпоративної соціальної відповідальності у структури корпоративного управління вітчизняних акціонерних товариств. За таких умов, західні ринки капіталу будуть сприяти забезпеченню зростанню акціонерного капіталу компаній та економіки країни.

Корпоративне управління (англ. corporate governance) — система взаємодії між акціонерами і керівництвом компанії (акціонерного товариства, корпорації), включаючи її рада директорів, а також з іншими зацікавленими особами, з допомогою якої реалізуються права акціонерів; комплекс механізмів, що дозволяють акціонерам (інвесторам) контролювати діяльність керівників компанії і вирішувати виникаючі проблеми з іншими групами впливу.[15]

Корпоративне управління розуміється як система, відповідно до якої товариства управляються та контролюються. За визначенням Принципів ОЕСР 1999 року “корпоративне управління включає систему відносин між керівництвом товариства, виконавчим органом, акціонерами та іншими зацікавленими особами. Корпоративне управління також забезпечує інфраструктуру, через яку встановлюються цілі товариства, засоби досягнення цих цілей та визначається моніторинг їх виконання. Корпоративне управління переважно зосереджує свою увагу на проблемах, що з’являються з розмежування власності та контролю, та визначає, зокрема, відносини “замовника-виконавця” між акціонерами та директорами.”

Держави-члени ЄС мають різні системи корпоративного управління в залежності від розподілення виконавчих та наглядових функцій між органами товариства. Ефективне корпоративне управління вимагає запровадження стабільного, впливового та дієвого виконавчого органу та можливості обрання наглядової ради (наглядових директорів) як одного з важелів контролю за управлінням діяльністю товариства. Виконавчі директори покликані управляти товариством від імені акціонерів товариства. У більшості товариств акціонери зазвичай не можуть безпосередньо контролювати управління, визначати напрямки та стратегії діяльності товариства через брак інформації та ресурсів. Роль наглядової ради полягає у заповненні інформаційної прогалини між акціонерами- власниками та поінформованими виконавчими директорами шляхом прямого контролю за такими їх діями.