популярне пояснення основних тенденцій О. Полянський [64], В. Мороз [60], Я. Шашкевич [84], А. Тернинський [79].

Чи не найбільший внесок у вивчення періоду визвольних змагань на Західній Україні зробив М. Стопчак, який вперше в історико-правовій літературі зробив спробу висвітлити державно-правові аспекти виникнення і діяльності ЗУНР які мають місце у повоєнній та нoвітній укрaїнській історіографії [76]. Але, якщо проблеми виникнення ЗУНР, внутрішньої політики, польсько-української війни вже знайшли певне відображення в історіографії, то зовнішня політика ще потребує поглибленого вивчення із залученням архівних матеріалів й адекватного трактування.

Події Листопадової революції, діяльність державних органів ЗУНР, передумови та особливості підписання Акту злуки, спільний похід українських військ на Київ у 1919 р. аналізує  Б. Тищик. Дослідник визначив, що задеклароване об’єднання не відбулося через низку суб’єктивних і об’єктивних причин, які він розкриває у своїй роботі. [82]

Значний внесок у дослідження історії Української революції зробив О. Рубльов. У своїх працях він відзначає, що коли б національна державність зміцнювалася та інтелігенція об’єднувалась, то зменшувалася б і кількість непорозумінь між урядами УНР і ЗУНР. Втрата території, цілковитий хаос тільки збільшували протистояння, що призвело до цілковитого розриву [66].

Монографія М. Литвина «Українсько-польська війна у 1918-1919 рр.» цінна тим, що автор широко використовує документи іноземних архівів, які допомагають глибше розкрити питання війни України з Польщею, військового будівництва ЗУНР, організації Галицької армії й діяльності військово-дипломатичних представництв на території Східної Галичини [57].

Дослідники історії ЗУНР також значну увагу приділили взаємовідносинам із Наддніпрянською Україною. Насамперед слід відзначити працю М. Литвина й К. Науменка «Історія ЗУНР», яка є першою спробою комплексно показати історію демократичного державотворення українців Галичини. Багато уваги автори приділили національній політиці