Взірцевою організацією вишкільного процесу відзначався 24-й полк під командуванням досвідченого сотника Франца Тінкля (чеха за походженням), який підготував для фронту кілька гуцульських куренів. Цим куреням були притаманні особливо високі бойові якості. За ці заслуги Ф. Тінкля призначено командиром 2-ї Коломийської бригади.

Втрата Львова завдала дошкульного удару по міжнародному престижу ЗУНР, і її уряд постійно вимагав від командування армії визволити столицю. 27 грудня галицькі частини перейшли в наступ, захопили околиці Львова Сихів, Козельники, Пересенківку, увірвалися у Кривчиці. Але сильним контрударом поляки змусили українців відступити. Невдалою виявилася і спроба визволити Львів 11-12 січня 1919 р. На фронті встановилася рівновага сил, і війна набрала позиційного характеру.  Її ініціатором став начальник штабу полковник Є. Мишківський. Він вважався прихильником маневреної війни й висунув оригінальні ідеї.

Основною оперативно-тактичною одиницею в структурі збройних сил впровадив піхотну бригаду, насичену кіннотою, артилерією, технічними родами військ з кількістю вояків близько 6-8 тисяч. Бригада мала 3-4 курені або два полки піхоти і гарматний полк. Курінь складався з трьох піхотних і скорострільної сотень, загалом мав 1280 стрільців і старшин. Чотири бригади складали стрілецький корпус - найвище оперативне об'єднання Галицької армії. Отже, були сформовані 3 стрілецькі корпуси, 12 бригад і стільки ж гарматних полків, спеціальні підрозділи [3, с. 287-288].

Серед недоліків УГА був великий брак озброєння, патронів, військового спорядження, обмундирування, медикаментів та харчів та брак досвідчених офіцерських кадрів. Незважаючи на всі недоліки та величезні труднощі Українська Галицька Армія довго чинила опір значно численнішій та краще озброєній армії Польщі. Створення у таких складних умовах Галицької армії було одним з найбільших досягнень західноукраїнського уряду.