Розділ 3. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ

РУХ У 1920 – 1923 рр.

3.1. Перший та Другий Зимові походи

Перший Зимовий похід – похід Армії Української Народної Республіки тилами Червоної та Добровольчої армій під проводом Михайла Омеляновича-Павленка (6 грудня 1919 – 6 травня 1920 рр.)

Головним завданням Зимового походу було збереження армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій. Наприкінці листопада 1919 року рештки Армії УНР (6 листопада 1919 р. УГА відкололася і увійшла до складу Добровольчої армії генерала А. Денікіна) опинилися у так званому «трикутнику смерті» (Любар – Чортория – Миропіль). Тут українські частини було стиснуто трьома арміями – Червоною, Добровольчою та польською, до того ж вони потерпали від епідемії тифу.

Армію, перед вирушенням у похід, було поділено на чотири збірні групи. Запорізька збірна група або Запорізький корпус з усіма частинами, що до нього раніше входили, за винятком Гайдамацької бригади Волоха. Київська збірна група, що складалася з 5-ї та 12-ї Селянських дивізій, полку Морської піхоти, частин Залізної дивізії та Корпусу Січових Стрільців. Волинська Збірна група, що складалася: з 1-го збірного полку (до складу якого входили й рештки Північної дивізії), 2-го збірного пішого полку, з решток 2-ї дивізії («Запорізької Січі») з 4-го полку сірожупанників, (походженням з 4-ї дивізії сірожупанників), 2-го кінного полку ім. Залізняка, кінного полку ім. Гетьмана Мазепи та Волинської гарматної бригади, що утворилась з решток гарматних частин згаданих вище 3-х дивізій. Та Стрілецька дивізія або група, до складу якої входили частини тієї ж 3-ї стрілецької дивізії, Спільна Юнацька школа.