Другою формою роздержавлення власності є приватизація. У найзагальнішому вигляді її можна визначити як процес відчуження майна, що перебуває у власності держави, на користь громадян та недержавних юридичних осіб. Тобто, приватизація – це перехід від державної до різних форм недержавної власності.

Приватизація в Україні має свої особливості. Вони зумовлені станом економіки на початок трансформаційних перетворень, що характеризується її тотальним одержавленням відсутністю вільних капіталів, що могли б бути використані для приватизації, та нерозвиненістю ринкової інфраструктури.

Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації. У системі державних органів приватизації важливе місце займає Контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації.

Процес приватизації в Україні розпочався з 1992 р. Після прийняття ряду законів, що його регулювали, і проходив у кілька етапів. До 1995 р. Приватизація відбувалася повільно, було приватизовано лише 9 тис. Об’єктів малої приватизації та 2600 середніх і великих підприємств. Переломним став 1995 р., коли приватизація прискорилася, набрала масовості. Протягом 5 років змінили форму власності понад 18 тис. Об’єктів загальнодержавної та 49тис. Об’єктів комунальної власності. Переважна більшість малих підприємств перейшла у недержавну власність. У сфері торгівлі та побутового обслуговування понад 90% підприємств стали недержавними. Змінили форму власності й понад 11 тис. Великих та середніх підприємств частка приватної власності перевищила 70%, а понад 8 тис. Їх не мають у своєму майні державної частки.

Головним підсумком цього етапу приватизації було набрання ним незворотного характеру. Почався реальний процес формування приватної власності як однієї з умов ринкової трансформації економіки.