ізингоодержувача.

У договорі про лізинг повинне бути відбите положення, що право власності на майно протягом усього строку лізингу належить лізингодавцю.

Лізингодавець може передавати свої права за лізинговим договором повністю або частково третій особі без згоди лізингоодержувача.

У випадку затримки виплати лізингових платежів у договорі повинні бути передбачені штрафні санкції за порушення строків виплат періодичних лізингових платежів [29].

У лізинговому договорі обов'язково повинні бути присутнім умови, при яких угода може бути розірвана достроково як з ініціативи лізингоодержувача, так і лізингодавця.

В одному з останніх розділів договору описуються дії сторін по завершенню угоди у зв'язку із закінченням його строку. Можливі три варіанти:

˗         повертає майно лізингодавцю;

˗         укладає новий договір лізингу;

˗         здобуває майно по залишковій вартості.

Як правило, у фінансовому лізингу реалізуються другий або третій варіанти, тому що лізингодавець зовсім не зацікавлений у поверненні майна. Йому вигідніше укласти новий договір на пільгових для лізингоодержувача умовах або продати його йому за чисто символічну плату.

Третій етап лізингового процесу – період властиво використання об'єкта лізингу. Він супроводжується відбиттям лізингових операцій у бухгалтерському обліку й звітності. На даному етапі провадиться виплата орендодавцеві лізингових платежів, і після закінчення строку лізингу оформляються відносини по подальшому використанню об'єкта лізингу [11].

Виходячи з вищевикладеного, основні етапи лізингової угоди можна представити в більше конкретному виді: заявка на лізинг; аналіз фінансового стану потенційного лізингоодержувача; затвердження умов угоди; схвалення фінансування кредитним комітетом; укладання договору лізингу; укладання договору поставки;