Вступ

Методологію обліку, основні поняття та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначає Положення бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість».

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Згідно з ПБО № 10 дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість буває: поточна та довгострокова.

Дебіторська заборгованість поділяється на:

• безнадійну;
• сумнівну;
• дійсну.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

• дебіторська заборгованість за роботи, товари та послуги;
• векселі отримані;
• дебіторська заборгованість за розрахунками;
• іншу поточну дебіторську заборгованість.

Фінансовий актив – це грошові кошти та їх еквівалент. Даний актив є контрактом, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства. Він надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах. Дебіторська заборгованість не призначена для перепродажу, - це дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для продажу.

Дебіторська заборгованість визначається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і може бути достовірно визначена її сума одночасно з визначенням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг. При зарахуванні на баланс дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги оцінюється за первісною вартістю, а на дату балансу – за чистою реалізаційною вартістю.