Мікрокристалічну целюлозу застосовують як носій каталізаторів, сорбенту для очищення масел і жирів, носія вітамінів та антибіотиків, в якості наповнювача, стабілізатора або емульгатора різних продуктів харчової, а також фармацевтичної та косметичної промисловості, для отримання малокалорійних харчових дієтичних продуктів (целюлоза не засвоюється, але служить необхідною для травлення баластовою речовиною). МКЦ використовують як наповнювач у виробництві пластичних мас, керамічних вогнетривів та порцеляни, як стабілізатор водних фарб і різних емульсій, для отримання фільтруючих матеріалів, як звязуюче при отриманні паперу сухим способом і нетканих матеріалів тощо. В аналітичній хімії МКЦ використовують в колонній і тонкошаровій хроматографії. МКЦ можна також застосовувати в якості вихідного матеріалу для отримання різних похідних целюлози - складних ефірів (наприклад, нітратів), простих ефірів( карбоксиметилцелюлози), прищеплених співполімерів . Отримувані ефіри на відміну від аналогічних ефірів зі звичайної целюлози мають знижений середній ступінь полімеризації, але більшу однорідність за СП. Нітровані МКЦ запропонували використовувати в складі ракетного палива і для виготовлення лаків.

Значна зміна властивостей МКЦ в порівнянні з технічної целюлозою, поява нових властивостей, не властивих волокнистій целюлозі, дозволяє розглядати отримання МКЦ як один з напрямків модифікування целюлози. Вивчення МКЦ представляє великий науковий інтерес, оскільки дослідження властивостей МКЦ та інших мікрокристалічних полімерів є предметом нової галузі науки, що лежить на стику колоїдної хімії та хімії високомолекулярних сполук[3].