Об'єктивну сторону злочину утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.

     Характер і тяжкість тілесних ушкоджень визначаються судово-медичною експертизою на підставі "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом: Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. № 6 і зареєстрованих Міністерством юстиції України 26 липня 1995 р. за № 255/791. Згідно з Правилами характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень визначаються з використанням трьох критеріїв: 1) патологічного (головного), який відзначається небезпечністю тілесних ушкоджень для життя в момент їх заподіяння, а також характером і ступенем порушень цілості і функцій тканин чи органів та тривалістю впливу цих порушень на стан здоров'я;       2) економічного (додаткового), який визначає ступінь втрати працездатності;  3) естетичного (додаткового), який визначає знівечення обличчя потерпілого. [12, с.24]

     Згідно з законом тяжкими тілесними ушкодженнями визнаються такі з них, які були небезпечними для життя в момент їх заподіяння або спричинили втрату будь-якого органа або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний з стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя (ч. 1 ст. 101).

     Небезпечними для життя визнаються такі ушкодження життєво важливих органів людини, які самі по собі загрожують життю потерпілого в момент їх заподіяння чи при звичайному їх перебігу закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Відвернення смерті, обумовлене наданням медичної допомоги, не береться до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. [2, с.446]