4, c. 430-431].

Слід також зазначити, що 17 жовтня 2003 р. ЮНЕСКО була прийнята Конвенція «Про охорону нематеріальної культурної спадщини», ратифікована Верховною Радою України 6 березня 2008 р., на підставі якої державної охорони потребують не лише матеріальні об’єкти культурної спадщини, а й нематеріальні об’єкти, які також становлять культурну спадщину тієї чи іншої держави. Прийняття даної Конвенції зумовлює необхідність охорони нематеріальної культурної спадщини у зв’язку з тим, що зазначені об’єкти також відіграють важливу роль у становленні культурної спадщини тієї чи іншої держави.

Таким чином, культурна спадщина є безцінним надбанням людства, тією основою, на якій будується і формується національна самосвідомість, історична пам'ять, патріотизм. Вона є надійним підмурком створення та розбудови держави, становлення національної самобутності. Не може бути чіткого розуміння сьогодення і перспектив країни на майбутнє без усвідомлення надбань минулого, що матеріалізовані в памятках історії та культури.

Культурні надбання кожної нації – це безцінний скарб всієї людської цивілізації. Збережена та примножена протягом багатьох тисячоліть, культура становить унікальну історичну пам'ять кожної сучасної держави, забезпечує духовний зв'язок минулих, сьогоднішніх та майбутніх поколінь. Захопливі та трагічні сторінки національної історії, неповторні звичаї, обряди та традиції являють собою культурне багатство народу.

Задля того, щоб Українська держава щороку не втрачала рідкісних та унікальних предметів, які становлять культурну спадщину, необхідним є запровадження ефективного механізму охорони національної культурної спадщини, який потребує теоретичного підґрунтя, у тому числі щодо термінологічної бази категорій цієї сфери. Насамперед, це стосується безпосередньо самого поняття “культурна спадщина”.