Процес роботи з об'єктами всіх трьох груп нематеріальної культурної спадщини має загальні закономірності і охоплює наступні етапи:
- Відбір об'єктів нематеріальної культури для збереження і вивчення;
- Ревіталізація (тобто повернення їх до життя);
- Трансляція (передача знань про ці об'єкти підростаючому поколінню);
- Актуалізація (включення досвіду попередніх поколінь у сучасний контекст);
- Генерація нової культури (виховання, освіта нового покоління).
Робота з першою групою об'єктів нематеріальної культури найбільш звична для освітніх установ. Діяльність етнографічних, краєзнавчих об'єднань, шкіл традиційної народної культури, дитячих музеїв охоплює, як правило, перші етапи процесу збереження традиційної народної культури.
Але зберегти - це не тільки вилучити предмет з середовища і музеєфікувати його. Важливо включити об'єкти історичної спадщини в контекст сучасної культури, "вдихнути" в них нове життя. Робота з актуалізації історико-культурних традицій і генерації на їх основі нової культури вимагає нестандартних, інтерактивних форм роботи.
Особливо актуальне застосування інтерактивних форм і методів у сфері відтворення історичних технологій, адже в цьому випадку ми маємо справу з давно втраченими традиціями. Щоб повернути їх до життя недостатньо наукової реконструкції, потрібно, щоб вчені, педагоги, музейні співробітники самі стали носіями цих традицій і організували їх передачу з покоління в покоління.
Соціологія зосереджує свою увагу головним чином на вивченні нематеріальної культури — духовних цінностей суспільства, створених працею багатьох поколінь людей.
Першим і найважливішим елементом нематеріальної культури є понятійно-логічний апарат, тобто знання, сформульовані у вигляді певних понять і уявлень, що зафіксовані в мові.