Наприклад, звичай колядувати і щедрувати на Рідзвяні й Новорічні свята з кожним роком набуває дедалі більшого поширення серед дітей, молоді, які долучаються до витоків споконвічної культури свого народу, проймаються красою мелодій, таємничим змістом колядок і щедрівок, що навічно западають у душі, сприяють формуванню національної свідомості.

Державні клубні заклади, передусім сільські, є тими осередками, які підтримують, зберігають, розвивають, популяризують нематеріальну культурну спадщину. Завдяки їхнім зусиллям тисячі хорових, танцювальних, фольклорних колективів відтворюють живе звучання українського народного пісенно-музичного мистецтва; знайомлять із його здобутками мільйони людей в Україні та за її межами.

До справи збереження нематеріальної культурної спадщини активно долучаються громадські організації, благодійні фонди, ентузіасти-аматори.  Вагомий внесок у цю справу роблять активісти краєзнавчого руху. Матеріали, зібрані ними за часів потужного піднесення краєзнавства у 20-30-і, 60-90-і роки XX століття й нині оприлюднені в науковій періодиці, на численних науково-практичних конференціях, семінарах всеукраїнського та регіонального рівнів, мають велику наукову цінність, є основою для ретельного опрацювання дослідниками та введення у зводи й зібрання народної творчості.