Згідно цієї конференції, культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.

У сфері культури Україна тісно співпрацює із Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у рамках Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972р.).

Членство України в ЮНЕСКО стратегічно орієнтоване на сприяння розширенню міжнародного співробітництва вітчизняних наукових, освітніх і культурних інституцій шляхом забезпечення їх участі у програмній діяльності Організації.[42]

Різнобічна взаємодія з ЮНЕСКО може слугувати прикладом успішної участі України в діяльності міжнародних організацій.

Як міжнародна організація системи ООН ЮНЕСКО ставить перед собою завдання «сприяти зміцненню миру й безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки й культури в інтересах забезпечення загальної поваги до справедливості, законності і прав людини».

Україна є членом ЮНЕСКО з 12 травня 1954 року. Отже, станом на сьогодні її членський “стаж” в Організації є досить вагомим – він складає вже понад 57 років.

Свого часу Україна стояла у витоків ініціативи використання інформаційно-комунікаційних технологій для зміцнення миру, недопущення пропаганди війни, насильства i ненависті між народами. Результатом її зусиль стала розробка i прийняття відповідної Декларації ЮНЕСКО (1978 р.). Крім того, Україна є також одним із авторів розробки Декларації ЮНЕСКО про раси i расові забобони.

Координацію співпраці національних інституцій з ЮНЕСКО покладено на Національну комісію України у справах ЮНЕСКО. Цей міжвідомчий орган при МЗС України створено відповідно до Указу Президента України від 26 березня 1996 року.