На відміну від американського, європейський підхід до організації та ведення готельної справи є більш м’яким і меншою мірою орієнтований на стандартизацію. Європейський підхід націлений на максимальне покриття цільових сегментів. Крім того, європейські компанії у своїй діяльності надають великого значення обліку національних і культурних особливостей тих країн, в яких вони працюють, що дозволило їм досягти значних успіхів у міжнародному готельному бізнесі.

Азіатські бренди, такі як Dusit, Taj, Manadrin Oriental, Shangri-La, добре працюють на своєму рідному азійському ринку. Разом з тим вони поступово виходять на ринки за межами Азії. Азійські мережі, в першу чергу, націлені на ринки США та Великобританії. В цілому, азійський готельний бізнес дотримується європейського шляху розвитку та європейських стандартів. Азійська модель вирізняється гнучкістю в організації готельного бізнесу [4].

Аналіз наявних моделей, стилів і організаційних структур управління готельним підприємством показав, що ступінь реалізації логістичних функцій у готелях незначна й обмежується лише управлінням потоками замовлень (відділ продажів, відділ бронювання), роботою з логістичними каналами збуту та просуванню послуг на ринку (відділ продажів і маркетингу), організацією поповнення та оновлення матеріально-технічної бази готелів (склади, служба матеріально-технічного поповнення).

Для створення конкурентоспроможних національних послуг в Україні варто послуги кожного готелю оцінити за всім набором пропонованих показників, а не лише за наявності ліжко-місць, як це здійснюється зараз. Одночасно варто враховувати, що на сьогодні в країнах з розвиненим готельним бізнесом кількість ліжко-місць (у % від зальної кількості населення) нараховується до 30%; в Австрії – 15%; в Іспанії – 29%; Швейцарії – 30%. Для України цей показник становить 0,3% (у м. Суми – 0,1%). Для виходу готельного бізнесу України на вищий рівень потрібно створити ще 4131 ліжко-місць і залучити 1652 людини на їх обслуговування.