самого суб'єкта чи інших осіб, наприклад, штучне створення дефіциту товарів, надмірне вживання алкоголю. Серед ситуацій, пов'язаних з діями інших осіб, розрізняють віктимологічні ситуації, що їх створюють потерпілі від злочину. Не зупиняючись детально на цьому аспекті, зазначимо лише, що такими вони є лише для жертви злочину, а з боку злочинця ці ситуації оцінюються як сприятливі для вчинення злочину.

Нарешті, можливі й змішані ситуації, в яких протиправні дії людей здійснюються одночасно з проявами стихійних сил природи (скажімо, мародерство при землетрусах). Класифікація криміногенних ситуацій за джерелом їх виникнення має практичне значення, оскільки вказує на напрями запобіжної роботи щодо усунення чи нейтралізації обставин, спроможних призвести до вчинення нових злочинів. Таке розмежування важливе для встановлення безпосередніх детермінант злочинів та визначення міри покарання винного. Ось чому багато конкретних ситуацій вчинення злочинів передбачені у кримінальному законі як обставини, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність (статті 40 і 41 КК України).

Значення суб'єктивного чинника сильно зростає в нетипових ситуаціях. Це пов'язано передусім з невизначеністю, неповнотою первинної інформації, що поступає до індивіда від навколишнього його незвичного оточення.

Ситуація не у всіх випадках надає людині варіант рішення, лежачий на поверхні. Експерименти показали, що при розв'язанні складної проблеми у людини взагалі може не бути очевидного варіанту рішення. У таких випадках він повинен формувати новий.

Звісно не кожна ситуація вимагає такого реагування на неї, при якому перед особою варто задача осмислити її і знайти рішення. У більшості випадків рішення приймаються автоматично і настільки входять в звичку, що свідомий елемент, що асоціюється з ідеєю вибору, зникає. Тільки нова або ситуація, що рідко зустрічається найбільш очевидно примушує діяти волю людини і вимушує його зіставляти різні можливі реакції, що викликаються