Вступ

Слово “ситуація” походить від латинського “situs” і означає сукупність умов, які створюють ті чи інші відносини, обставини, становище. Під ситуацією розуміється також розташування і співвідношення сил.

Кожна людина постійно перебуває в певній життєвій ситуації, яка впливає на її стосунки з іншими людьми, зачіпає інтереси і тим самим обумовлює поведінку в даний момент. Це також один із каналів впливу зовнішнього соціального середовища на індивіда.

Знання, які отримує особистість у процесі взаємодії із оточуючим середовищем самі по собі не здатні у повній мірі стати орієнтиром у поведінці. Вони мають бути сприйняті свідомістю та засвоєні.

При кримінологічному аналізі причин скоєння злочину важливо враховувати роль соціально-психологічного механізму поведінки особистості. Під таким механізмом розуміється послідовність і продуманість варіантів поведінки, ситуацій з яких вибирається найбільш кращий. Цей процес надзвичайно складний, він зачіпає всю сукупність якостей і особливостей особистості, що виявляються у взаємодії з зовнішнім середовищем.

Злочини, як і будь-які інші діяння, вчиняються в певному місці, в певний час, які і утворюють певну ситуацію. Конкретна життєва ситуація впливає на те, відбудеться чи не відбудеться злочинний прояв, тобто чи спрацює механізм злочинної поведінки на останньому етапі.

Актуальність даної теми обумовлена ​​тим, що в конкретному злочині та його причинах більшою мірою, ніж це відбувається на загальному рівні, проявляється взаємозв'язок між особистісними особливостями індивіда та криміногенною ситуацією. В одних випадках особа сама вибирає ситуацію, яка є сприятливою для вчинення злочину. В інших, не передбачувана ситуація, що склалася (незалежно від вибору особи) може сприяти реалізації злочинного прояву, який заздалегідь не передбачався навіть самим злочинцем.