Однак корисливі мотиви породжуються і гіпертрофованими (завищеними) і перекрученими потребами. Прагнення до “великих грошей”, над доходів веде до великих розкрадань, фінансових махінацій, порушення податкового та митного законодавства, а то і до замовних убивств. Пияцтво, вживання наркотиків породжують не лише агресивну, але і корисливу мотивацію.
Потреби соціального характеру (самі твердження, чи збереження, підвищення престижу чи статусу, перевага над оточуючими) ведуть до формування мотивів агресивного характеру (ненависть, помста, образа, ревнощі й ін.). За даними деяких кримінологів, серед породжених цими потребами мотивів поведінки прагнення до насильства над людьми зустрічається приблизно в 40% випадків. Разом з тим треба відзначити, що в 15-17% агресивна поведінка була викликана тим, що законні інтереси суб’єкта були порушені потерпілими.[1]
Перехід країни до ринкових відносин, глибока і тривала криза у всіх сферах життя ведуть до деформації потреб особи, а отже, до росту конфліктів і агресивних проявів.
Указуючи на значення потреби для людського вчинку, К. Маркс і Ф.Енгельс писали: “Ніхто не може зробити що-небудь, не роблячи цього разом з тим заради якої-небудь зі своїх потреб і заради органу цієї потреби...”[2]. Однак це не означає, що потреба завжди є безпосередньою і найближчою суб’єктивною причиною злочинної поведінки. Між потребою і вчинком у більшості випадків стоїть інтерес, тобто усвідомлення людиною як своїх потреб,такі загальних умов і засобів, що сприяють їх задоволенню.
Суть інтересу вкладається в задоволення потреби. При цьому інтерес включає усвідомлення не лише потреби, але і тих більш-менш тривалих і складних шляхів, якими необхідно пройти до стадії її задоволення. Цей шлях залежить від характеру потреби, соціального статусу особи, зовнішніх і
[1] Іванов Ю. Ф. Кримінологія: Навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов., О. М. Джужа. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - с.34
[2] Маркс К,Энгельс Ф. Соч. — Т.3. — с. 245.