Висновки

При розгляді механізму злочинної поведінки необхідно враховувати, що зовнішнє для людини середовище та його особисті якості визначають у взаємодії, всі етапи кримінальної поведінки: формування мотивації, планування та прийняття рішення про вчинення злочину, виконання прийнятого рішення, посткрімінальну поведінку. Важливо підкреслити, що відповідна поведінка на кожному етапі - результат взаємодії середовища і людини, що здійснює злочин.

Таким чином, вчинення конкретного злочину є результатом взаємодії утворених під впливом несприятливих життєвих умов негативних, морально-психологічних властивостей особистості і зовнішніх об'єктивних обставин, що утворюють криміногенну ситуацію. На рівні несприятливих умов морального формування особистості створюються передумови, що розглядаються як можливість вчинення злочину конкретною особою. На рівні конкретної ситуації що склалася в особи криміногенна мотивація реалізується в дійсність .

Центральною ланкою в причинному ланцюжку поведінки є мотив. Мотивація включає в себе процес виникнення, формування мотиву злочинної поведінки і його цілі. Мотив поведінки - це внутрішнє спонукання до дії, бажання, яке визначається потребами, інтересами, почуттями, що виникли і загострилися під впливом зовнішнього середовища та конкретної ситуації. В якості першооснови формування мотиву виступають потреби. Саме через призму потреб сприймається зовнішня ситуація, а самі потреби є продуктом зв'язку людини з зовнішнім середовищем. У міру того як потреби усвідомлюються людиною, вони стають інтересом. Стійкий інтерес у свою чергу стає прагненням. Потреби, інтереси, прагнення в акумульованому вигляді становлять основу мотиву. Будь-яка криміногенна ситуація за своїм змістом об'єктивна, включає особливості об'єкта і предмета посягання, його час і місце, кліматичні та інші умови. Елементами такої ситуації можуть бути