Розділ 1. Поняття і загальна характеристика механізму злочинної поведінки
Масив правопорушень складається з численних індивідуальних актів, конкретних учинків. Чим викликані ці конкретні вчинки людей? Як впливають на їх поведінку чинники об’єктивної дійсності і внутрішні причини? Для відповіді на ці запитання необхідно проаналізувати індивідуальні механізми з поміж яких і антигромадську поведінку, розглянути, з чого складаються акти поведінки, як вони утворюються, тобто з’ясувати їхню структуру і генезис.
Структура конкретного поведінкового акту може бути проаналізована з різних точок зору. Його прийнято характеризувати як діяння, що складається з чотирьох елементів: об’єкта, тобто того, на що спрямоване діяння; об’єктивної сторони, тобто способу здійснення діяння; суб’єктивної сторони, тобто відношення особи до діяння і його результату; і суб’єкта, тобто людини, що скоїла діяння. Для кримінології, соціології і психології продуктивним динамічним підходом є той, що дозволяє вивчати поведінку людини в розвитку. З цього погляду конкретне правопорушення є процесом, що розгортається як у просторі, так і в часі. Оскільки ж нас цікавлять причини певної поведінки, необхідно враховувати не лише самі дії, що коять заборонений законом вчинок, але деякі попередні їм події. Тим самим оскаржується генезис протиправної поведінки, її походження і розвиток .
Таким чином, злочинна поведінка більш ширше поняття, ніж злочин. Як відомо, злочин у кримінальному праві визначається як суспільно небезпечне шкідливе діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (ст. 2 КК України). З цього визначення випливає, що мова йде про зовнішньо виражений акт людської поведінки, що завдав шкоди особі чи зазіхає на неї, ставить під загрозу заподіяння шкоди. Однак, кримінолога, як уже було сказано, цікавить не лише і не стільки зазначені самі по собі, скільки об’єктивні і суб’єктивні обставини, що передують йому, з якими пов’язані мотиви виникнення злочину, постановка мети, вибір засобів,