Нагадаймо, що управління включає: планування, облік, аналіз та регулювання. З них досить автоматизованою є лише функція обліку. Щодо інших функцій єдиного підходу поки що не існує.
Найпростішим варіантом автоматизації економічного аналізу порівняно з його ручним веденням (рис. 8.5 а) є формування аналітичних показників за допомогою комп’ютера (рис. 8.5 б). Ця задача практично вирішена, хоча комплексна методика цільового економічного аналізу ще удосконалюється. Така методика складається з технологічної й інформаційної частин.
Технологічна частина описує спосіб перегляду, порівняння й оцінки обраних аналітичних показників відповідно до заданої шкали співвідношень. Інформаційна частина містить перелік аналітичних показників, спосіб розрахунку їх і нормативні значення. Під час розробки цієї частини об’єкти аналізу попередньо класифікуються за ознакою приналежності до задач управління. Згодом це дозволяє виділяти стандартні й нестандартні задачі: перші підлягають формалізації цілком, другі — частково.
На рис. 8.5 б наведена схема використання експертної системи як інструмента автоматизації аналізу ситуації. Експертна система забезпечує: перегляд аналітичних показників та порівняння їх із заданими нормативами абсолютних значень; формування виводів виходячи з економічної ситуації; вироблення альтернатив.
Цей процес може повторюватися циклічно, якщо ОПР що-небудь не влаштовує. За повторного вироблення альтернатив ОПР може впливати на даний процес зміною ресурсів і резервів підприємства, а також ступеня актуальності тих або інших робочих цілей.
Ще один варіант, поданий на рис. 8.5 в, забезпечує оцінку запропонованих рішень: для кожної альтернативи розраховується співвідношення «прибуток — витрати», що вимагає розвинутого програмного забезпечення.
Рис. 8.5. Рівні автоматизації економічного аналізу
8.2. Склад і функції експертних систем
Зросла популярність експертних систем і їх значне поширення у різних галузях людської діяльності привели до того, що програмні продукти, створені для будь-яких потреб людини, їхні автори почали називати «експертними системами». Підставою для цього послужили недосить чіткі визначення таких систем. У даному випадку слід з’ясувати, які типові «розумові» процедури виконує людина-експерт, а які — спроможна виконати система, що претендує на назву експертної. Чим більше процедур вона може виконати, тим більше в неї підстав називатися експертною системою.
Фахівці, що приймають рішення, звичайно здійснюють такі «розумові» процедури:
· роблять висновок на підставі аналізу повних, неповних і ненадійних знань;