Акт цілеспрямованого впливу на керований процес, заснований на інформації про нього, з метою досягнення визначе-
ної раніше мети називається прийняттям рішення, а процес формування рішення — процесом прийняття рішень. Відповідно до поділу праці в межах управління організацією рішення, що приймаються, стосуються тієї чи іншої функції управління.
Забезпечення процесу прийняття рішень, а саме: надання потрібної інформації в потрібний час і в потрібному місці, — одне з основних завдань інформаційної системи організації. У зв’язку з цим характер рішень, процес їх прийняття, дискретність їх прийняття істотно впливають на функціонування інформаційної системи організації, а також технології, що застосовується, і навіть викликають необхідність формування нового класу інформаційних систем — комп’ютерних систем підтримки прийняття рішень (СППР).
Розглянута вище система управління організації була визначена з позиції кібернетичного погляду на неї. Якщо вести мову про систему управління без певної абстракції, то інформаційна система організації, крім вказаного вище, визначається її організаційною структурою, персоналом, процедурами виконання завдань, внутрішньою культурою організації тощо. Інакше кажучи, йдеться про те, яка інформація і яким чином зберігається в інформаційній системі, як вона опрацьовується, як функціонує ця система і т. ін.
1.2. Інформація і дані
Фразу про те, що «інформація є критичним ресурсом, який, якщо добре ним розпорядитися, може дати велику конкурентну перевагу», можна почути або прочитати дуже часто. Однак кожен з нас постійно приймає якісь рішення в житті і знає, що за наявності можливості вибору варіанта рішення дуже важко знайти що-небудь справді корисне і відкинути все те, що не стосується справи. Так само важко здійснити це на виробництві або в бізнесі.
Тому головне полягає в тому, чи хочемо ми спиратися в своїх рішеннях на випадкову, неповну інформацію, чи регулюватимемо процес надходження інформації і управлятимемо нею як одним із головних ресурсів — так, як управляємо сировиною, персоналом, продажем, фінансами і виробництвом. Проблема в тім, що на перший погляд управління інформацією є завданням менш важливим, а тому більш простим.
Будь-яка діяльність людини базується на інформації.
Інформація — це відомості про навколишній світ (об’єкти, явища, події, процеси тощо), які зменшують міру існуючої невизначеності, неповноти знань, відчужені від їх творця і які стали повідомленнями (вираженими певною мовою у вигляді знаків, у тому числі й записаними на матеріальному носії), які можна відтворювати шляхом передачі людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних та обчислювальних засобів і т. ін.).
У цьому визначенні, побудованому на ряді визначень, для нас важливим є таке:
· інформація — це не будь-які відомості, вона несе в собі щось нове, що зменшує існуючу невизначеність;
· інформація існує поза її творцем, це — відчуження знання від її творця; знання — це відображення дійсності в мисленні людини;
· інформація стала повідомленням, оскільки вона виражена певною мовою у вигляді знаків;
· повідомлення може бути записане на матеріальному носії (повідомлення є формою передачі інформації);
· повідомлення доступне для відтворення без участі автора;
· інформація передається в канали суспільної комунікації.
Виходячи з наведеного вище визначення, зазначимо, що для інформації характерними є такі атрибути (рис. 1.3):
Рис. 1.3. Атрибути інформації
У загальному випадку інформація, що надходить до організації, дозволяє:
· визначати стратегічні, тактичні й оперативні цілі і завдання організації;
· здійснювати контроль за поточним станом організації, її підрозділів і процесів у них;