Педагогічна практика: вдосконалення викладання «Логіки» у вищих навчальних закладах України
13

«Логіка» відноситься до загального гуманітарного та соціально-економічного циклу дисциплін варіативної частини. Курс дисципліни складається з семи частин, в яких послідовно розглядаються основні форми мислення і їх логічна структура. Кожна з них включає в себе теоретичну і практичну частини. Успішне освоєння курсу логіки передбачає систематичне вивчення теоретичної частини та відпрацювання навичок поводження з основними формами мислення, а також послідовне практичне застосування методів побудови умовиводів різних видів і методів логічного аналізу висловлювань і текстів. Однією з основних особливостей вивчення дисципліни є те, що оволодіння практичними навичками можливо тільки за умови якісного засвоєння теоретичної частини кожної теми . Формування знань з дисципліни будується на оперуванні студентом вже отриманими в ході навчання базовими знаннями з дисциплін «Суспільствознавство», «Історія». Відповідно, необхідні наступні вимоги до «вхідних» знань, уміння і готовності студентів:

- вміти орієнтуватися і користуватися різними інформаційними джерелами для отримання нових знань;

- мати сформоване цілісне уявлення про картину світу і власну світоглядну позицію;

- вміти виявляти закономірності в основі досліджуваних наук, аналізувати зміст базових понять дисциплін гуманітарного циклу;

- розуміти взаємозв'язок мислення з мовою і роль останнього в розумових процедурах;

- володіти основними формами фіксації і перетворення знання на рівні абстрактного мислення.

Логіка є методологічною основою приватної науки, у зв'язку з цим придбані в процесі освоєння курсу «логіки» знання, вміння, навички та компетенції необхідні у формуванні:

- володіння прийомами побудови доказового міркування,

- прийомами ведення аргументаційного процесу,