[18].

У 2003 році велика частина колективних земель уже була розділена між землевладцями. Прикладом недоліків цього поділу є виділення членам однієї родини земельних ділянок у різних кінцях масиву. Ситуація ускладнювалась тим, що на Україні діяв та діє й до сьогодні мораторій на відчуження земельних ділянок, отриманих в результаті паювання, та земельних паїв.

На сьогоднішній день у країні планується ще один перерозподіл земель. Протягом багатьох років громадяни, які отримали земельні ділянки у результаті паювання та земельні паї, були позбавлені права вільно розпоряджатися ними. Мораторій на відчуження охоплює більшу частину земель сільськогосподарського призначення. Також охоплюються земельні ділянки, які виділені для ведення особистого господарства у порядку паювання та земельні паї. Норми діючого Земельного кодексу надають громадянам право обробляти ці ділянки, передавати їх в оренду та у спадок. Однак, власники земельних ділянок не мають право відчужувати землі (продавати, дарувати, передавати під заставу). Обмін може бути тільки у виключних випадках [21].

Діюче законодавство України не регулює консолідацію земель, але має незначну кількість норм, які перешкоджають подальшому роздрібненню земельних ділянок.  Щодо проектів законів України, серед них існує два основних акти, які стосуються проблеми перерозподілу земель в Україні, консолідації земельних паїв у майбутньому – це проект закону «Про консолідацію земель в Україні» та проект закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» [18].