можливі конфлікти між слабкими та сильними дітьми. Щоб цього уникнути, треба намагатися давати середні завдання, які були б не дуже складними для слабкої групи, та не дуже простими для сильнішої групи.[16]

Відбиваючи ритм, дитина мусить уважно прислухуватися до того, як музичний керівник грає музичний твір і підігрувати відповідно до звучання музики: збільшуючи або зменшуючи силу звуку, прискорюючи або уповільнюючи темп, виділяючи акценти, тощо.

Вивчати гру на музичних інструментах краще починати з видобування одного-двох звуків під нескладну поспівку («Кумо, кумо, що варила», «Диби-диби», тощо) , до якої б входили вже вивчені звуки. Музичний вихователь може запропонувати дітям підбирати на слух мелодію, яку вони вже чули чи знають дуже добре.[13]

Можна спробувати працювати й по-іншому: одна група діток грає на одному виді інструментів (наприклад на ударно-шумових), а інша – на ксилофонах. Якщо інструментів не достатньо, то можна розділити дітей по парам і роздати один інструмент на двох. Це навчатиме дітей бути чемними, ділитися. Одні грають, а другі — співають, потім міняються. Такий метод навчання дітей грі на простих дитячих музичних інструментах ще більш привчатиме дітей до спільної праці діти будуть вчитися працювати колективно, у дітей поступово будуть розвиватися почуття ритму, ладу, музичної форми та види музичного слуху (тембровий, гармонічний, мелодичний). Буде поступово формуватися уявлення про виразну сутність музичної мови, (засоби музичної виразності), буде збагачуватися музично художній досвід та розвиватися інтерес до виконавської діяльності. Але головна задача музичного вихователя навчити дітей у такому виді діяльності, як гра в дитячому оркестрі — це бути одним цілим на занятті з музики, навчити дітей уважно слухати один одного під час виконання.[10]

Що стосується музичного репертуару, то твори для виконання на дитячих музичних інструментах повинні бути чіткими за ритмом, контрастними, з динамічними акцентами. Музичний керівник, повинен опрацювати музичний