1.3. Нормативно-правова база регулювання довгострокових зобов’язань

Нормативною базою, що регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку  довгострокових зобов’язань  підприємства є:

1. Національні стандарти бухгалтерського обліку;
2. Закони України;
3. Накази Міністерства фінансів України;
4. Постанови Кабінету Міністрів України;
5. Накази ДПА України.

Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV регламентує основи правовідносин позики, кредиту та комерційного кредиту. Встановлює основи взаємовідносин застави та її види. Він деякою мірою ставить знак рівності між договорами кредиту, позики та комерційного кредиту. В ньому особливості комерційного кредиту розглядаються детальніше. Принципи строковості та платності можуть виникати при комерційному кредитуванні за домовленістю сторін - ЦКУ не встановлює обов’язковості дотримання цих принципів як умови надання комерційного кредиту.

Цивільне законодавство не передбачає такої категорії як кредит під цінні папери взагалі. Правовідносини, що виникають у процесі емісії й обігу цінних паперів регламентуються гл.14 ЦКУ. Цивільний кодекс України містить окрему главу про цінні папери як об’єкти цивільних прав - главу 14, яка поряд із визначенням цінного паперу містить також загальні для всіх цінних паперів норми.

В Господарському Кодексі України від 16 січня 2003 року №436-ІУ ст.345-349 гл.35 присвячені правовим основам кредитних операцій банків, у тому числі оформленню кредитних відносин з клієнтами. Зокрема зазначено  вимоги до кредитного договору і документи, на підставі яких банк приймає рішення про видачу кредиту, а також проводить аналіз кредитоспроможності позичальника.