Оцінка запасів за ідентифікованою собівартістю одиниці запасів – найпростіша. Цей метод полягає – в тому, що для встановлення вартості вибулих товарів беруть їх собівартість (п. 17 П(С)БО 9 «Запаси»).

Цей метод підприємство може використовувати у випадку, якщо воно точно знає, які запаси у нього вибули у виробництво, а які знаходяться в залишку, тобто у випадку якщо можна чітко ідентифікувати запаси, що знаходяться на підприємстві.

При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом, тому вартість відпущених запасів та їх залишків обліковується за їх фактичною вартістю. Цей метод є особливо ефективним при використанні комп’ютерних технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів (при маркуванні товарів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями.

Можливість застосування такого методу на практиці обмежена причинами різноманітності номенклатури та великої кількості однакових запасів. У результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовуватиме підприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного запасу.

Метод середньозваженої собівартості

Пункт 18 П(С)БО 9 «Запаси» та п.2.18 методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів пропонує застосовувати цей метод окремо для кожної сукупності відображених в обліку запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. За середньозваженою собівартістю оцінюють вибулі запаси торгівельні підприємства з широкою і відносно однаковою номенклатурою товарів, ціни на які можуть коливатися. Середньозважену ціну застосовують до одиниці запасів – їх однорідної групи (виду) або найменування.