-         авансові платежі за здані в оренду основні засоби й інші необоротні активи;

-         передплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання;

-         для підприємств зв’язку – абонентну плату за користування засобами зв’язку.

1.2. Нормативно-правове регулювання довгострокових зобов’язань і розрахунків підприємства

Нормативною базою, що регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку довгострокових зобов’язань і розрахунків підприємства є:

1. Національні стандарти бухгалтерського обліку;
2. Закони України;
3. Накази Міністерства фінансів України;
4. Постанови Кабінету Міністрів України;
5. Накази ДПА України.

Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ регламентує основи правовідносин позики, кредиту та комерційного кредиту. Встановлює основи взаємовідносин застави та її види. Він деякою мірою ставить знак рівності між договорами кредиту, позики та комерційного кредиту. В ньому особливості комерційного кредиту розглядаються детальніше. Принципи строковості та платності можуть виникати при комерційному кредитуванні за домовленістю сторін - ЦКУ не встановлює обов’язковості дотримання цих принципів як умови надання комерційного кредиту.

Цивільне законодавство не передбачає такої категорії як кредит під цінні папери взагалі. Правовідносини, що виникають у процесі емісії й обігу цінних паперів регламентуються гл.14 ЦКУ. Цивільний кодекс України містить окрему главу про цінні папери як об’єкти цивільних прав - главу 14, яка поряд із визначенням цінного паперу містить також загальні для всіх цінних паперів норми.