Блоки повинні вироблятися з гірських порід, що мають:
- межу міцності при стиску в сухому стані для граніту, габро, кварциту, діориту не менш 800к*гс/см2; для лабрадориту, діабазу 600кг*с/ см2; для мармуру 400кг*с/ см2;
- марка по морозостійкості не менш Мрз50 для граніту, для мармуру не менш Мрз25;
- коефіцієнт зниження міцності при насиченні водою не менш 0,8.
До блоків, що використовуваються для виробництва виробів для внутрішнього облицювання, показники вимоги до морозостійкості не пред'являються.
Для виробництва облицювальних матеріалів, що застосовувуються для сходів і підлог, висувають вимоги по зношуваності: повинна бути не більш 2,2г/см при інтенсивності руху менш 500 чоловік/година, 1,5г/см - при інтенсивності руху 500 - 1000 чоловік/година і не більш 0,5г/см - при інтенсивності руху більш 1000 чоловік/година.
Однак для повної оцінки фізико-механічних властивостей облицювального каменю визначення тільки зазначених показників недостатньо. Поряд з ними визначається об'ємна маса, щільність, пористість, водопоглинання і відсоток водонасичення. У залежності від області застосування іноді додатково визначається опір удару, величина модуля пружності і коефіцієнт лінійного розширення. При розвідці родовищ визначається вихід з гірської маси окремих видів товарної продукції, установлюються дані за технологією й економікою обробки каменю: швидкість і витрата енергії на розпилювання, фрезерування і полірування.
Об'ємна маса каменю є показником, що визначає масу виготовлених з нього будівельних конструкцій, що важливо враховувати при проектуванні і будівництві різних споруджень. Крім того, об'ємна маса певною мірою характеризує міцність і здатність каменю приймати полірування. Щільність є показником, що дозволяє обчислити дійсну пористість породи, водопоглинання характеризує пористість гірської породи і стійкість її в спорудах.