В Англії G. Chilardi, E.Mantovani (1975) при експериментальному зараженні 18 телят віком 7-13 місяців (500-2000) адолескаріями фасціол на 10-12 тиждень після інвазування спостерігали зниження приростів маси на 30-31%.

В несприятливих по фасціольозу господарствах при середньому ступені враження (50% від кожних 100 корів) недоотримують приблизно 18-20 тонн молока за рік. На боннських підприємствах внаслідок враження фасціолами щорічно вибраковують не менше 6 тис. тон печінок великої рогатої худоби. (Філіпов В.В.,1988).

Фасціольоз часто негативно впливає на подальшу плідність (М. Саnndery, 1976). Такі дослідження проводились в Англії, де спонтанно заражених овець перед покриттям обробляли антигельмінтиками і суягність їх була в два рази вищою ніж у необроблених. Подібного результату ці ж дослідники досягли і на великій рогатій худобі.

1.4. Вплив фасціольозу на функціональний стан імунної системи великої рогатої худоби та клінічні ознаки хвороби.

Питаннями патогенезу фасціольозу займалося багато вітчизняних і зарубіжних науковців-дослідників.

Так, встановлено, що в складному патогенетичному механізмі паразитоценозів домінуюче місце займають інокуляторна, механічна, алергічна і імунодепресивна дія основних співчленів паразитоценозу (Алієв С.Ю., Демидов М.В., Аболихін Б.Г., Сапожніков І.І., Алеутская Л.К., 1983, Твердохлєбов П.Т., Аюпов Х.В., 1988, Петров Ю.Ф.,1988).

Патогенний вплив на організм тварин мають як статевозрілі фасціоли, так і молоді паразити в період міграції з кишечника в жовчні протоки печінки. За результатами досліджень юні форми паразитів проникають з кишкової стінки в кровоносні судини, з кров’ю заносяться в паренхіму печінки, а звідти спочатку в дрібні жовчні ходи, а потім, збільшуючись у розмірі