Актуальність теми.

Трематодози є одним з найбільш розповсюджених гельмінтозів сільськогосподарських тварин. Хвороби спричиняють великі економічні збитки народному господарству і може представляти загрозу для здоров'я людини. Ці захворювання нерідко супроводжуються загибеллю тварин. Вони є причиною зниження якості і кількості отримуваної продукції.

В комплексі оздоровчих заходів проти трематодозів головне місце займає дегельмінтизація тварин, яку рахують вирішальним заходом в забезпеченні успішної боротьби з даними захворюваннями. (О.П.Маркевич, Р.С. Чеботарьов, 1957).

Цінність дегельмінтизації полягає в змозі застосування її в будь - яких господарських умовах і будь- які пори року. Цього не можна сказати про інші засоби боротьби з трематодозами.

Дегельмінтизація є не тільки лікувальним, але й профілактичним заходом. ( М.В.Демідов, 1965 ) .

На даний час для дегельмінтизації корів, при трематодозах вітчизняними і зарубіжними авторами вивчено та рекомендовано для використання близько 70 антигельмінтиків. Проте не всі з них задовільняють ветеринарну практику. Одні препарати в терапевтичному відношенні малоефективні, інші занадто дорогі, треті мають низький хфіміотерапевтичний індекс. Це є причиною того, що у практичних ветеринарних спеціалістів виникають труднощі при виборі найефективнішого антигельмінтика, для лікування тварин.

Незважаючи на різноманітність протитрематодних антигельмінтиків (гетол, гексіхол, гексахлорефен, бітінол, сульфен, заніл, рафоксанід, івомек ) пошук нових препаратів в усіх країнах світу, в тому числі і в Україні продовжується.

Дані факти є беззаперечним підтвердженням того, що проблема в цілому залишається не вирішеною.