4. Екологія навколишнього середовища.

На протязі XX століття в світі розвернулось одне із самих масових суспільних рухів - рух за охорону природного середовища яке оточує людину. Вся організація охорони навколишнього природного середовища в Україні захвачує комплекс заходів, направлених на боротьбу проти забруднення, засмічення і псування земної поверхні, гідросфери, атмосфери, проти шуму, вібрацій, випромінення і інших негативних наслідків, які виникають в умовах виробництва і побуту, та приносять шкоду для здоров'я людини. Головним і небезпечним    джерелом забруднення атмосфери є промисловість і транспорт. Основна маса твердих і газоподібних домішок попадає в атмосферне повітря внаслідок згорання кам'яного вугілля на теплоелектростанціях. Джерелом забруднення можуть бути і інші виробництва. Газоподібні сірчані сполуки викидаються заводами по виробництву сірчаної кислоти, целюлози, металургійними    заводами, підприємствами кольорової металургії.

До основних джерел забруднення і засмічення водойм відносяться стічні води промислових і комунальних підприємств, відходи   виробництва при розробці рудних і нерудних    природних багатств, води шахт,  рудників,  нафтопереробні підприємства, відходи деревини при заготовці, обробці і сплаві лісових матеріалів (кора, стружки, та інше). При цьому найбільш силь-но забруднюють поверхневі води целульознобумажні фабрики, хімічні металургійні та нафтопереробні підприємства, водний і залізничний транспорт.

В промислово розвинутих регіонах забруднення біосфери відходами і викидами виробництва знижують врожайність сільськогосподарських культур, зменшують продуктивність тваринництва.

У овочевих і кормових культур в вегетативних органах підвищується вміст складових частин промислових викидів - окиси сірки, азоту, тяжких металів, в зернових культур зменшується вміст білка, якість клейковини. Погіршення якості продукції рослинництва наносить економічний збиток народному господарству.