державам-членам надалі приєднатися до здійснення таких проектів.

У зв'язку з цим, країни, що входять до ШОС, практично не пов'язують себе жорсткими зобов'язаннями, а значить як інтеграційне об'єднання ШОС ще досить слабка. З іншого боку, співробітництво в ШОС може розвиватися в окремих областях на двосторонній чи багатосторонній основі.

Рішення органів ШОС виконуються державами-членами у відповідності до процедур, визначених їх національним законодавством. Звідси випливає, що рішення, прийняті в ШОС, на практиці можуть змінюватися через їх залежності від національних законодавств. Таким чином, національне законодавство є первинним по відношенню до зобов'язань Сторін, прийнятим у рамках ШОС.

 Контроль за виконанням зобов'язань держав-членів щодо реалізації цієї Хартії, інших діючих у рамках ШОС договорів і рішень її органів здійснюється органами ШОС в межах їх компетенції. Отже, будь-якого єдиного контролюючого органу не існує.

Держави-члени згідно з їхніми внутрішніми правилами та процедурами призначають своїх постійних представників при Секретаріаті ШОС, які будуть входити до складу дипломатичного персоналу посольств держав-членів в м. Пекіні.

ШОС та її посадові особи користуються на територіях всіх держав-членів привілеями та імунітетами, які необхідні для виконання функцій і досягнення цілей Організації. Обсяг привілеїв та імунітетів ШОС і її посадових осіб визначається окремим міжнародним договором.

3. Напрями співробітництва в рамках ШОС. Ефективність діяльності ШОС

Відповідно до статті 3 Хартії ШОС основними напрямками співробітництва в рамках ШОС є: