1. Головні завдання соціально-економічного розвитку України

Головні елементи системи соціально-економічної структури країн, що розвиваються, - це, по-перше, підсистема неринкових відносин традиційних укладів  по-друге, підсистема ринкових відносин традиційних укладів; по-третє, підсистема ринкових відносин сучасних підприємницьких укладів. Між підсистемами при цьому немає чітких меж.

Комплексність є дійовим методом аналізу перехідних виробничих відносин, оскільки перехідні форми охоплюють не тільки економічний базис і соціальну структуру, а й політичну організацію суспільства.

Перехідні виробничі відносини не можуть бути кінцевою метою розвитку. Вони завжди є засобом досягнення основної мети, займають проміжне положення між системами, що сформувалися.

Соціально-економічна природа економічної системи України визначається не формою господарювання, а основними виробничими відносинами.

На прикладі розвитку державного сектора економіки в Україні  можна впевнитись, що зміст і характер перехідних виробничих відносин залежить від того, які виробничі відносини виражатиме державний сектор, буде він основою розвитку товарних чи, навпаки, нетоварних відносин.

В Україні перехідні відносини мають формальний характер, оскільки державний сектор у неї є результатом концентрації та централізації виробництва на вищій стадії і у вищій формі. Державний сектор у країні зумовлений закономірностями розвитку однієї з тенденцій усуспільнення виробництва і тому підпорядковується розвитку товарних відносин.