Зовнішній чинник, який є компетенцією держави, використовується для забезпечення глибинних процесів перебудови внутрішньої економічної системи.
Проте на певному етапі розвитку надмірне одержавлення економіки та надцентралізація управління призводять до серйозних соціально-економічних наслідків. Це насамперед падіння ефективності виробництва, монополізація економіки, гальмування науково-технічного прогресу, корупція тощо. Тому за останні роки в Україні, набрав сили процес роздержавлення власності у найрізноманітніших формах.
Прискорення світового науково-технічного прогресу різко підвищило вимоги до ефективності економіки України.
Як форма існування і розвитку продуктивних сил виробничі відносини не можуть не відображати їх становища.
Внаслідок високої частки сільського господарства у ВНП, темпів і рівня розвитку аграрних відносин соціально-економічні перетворення в аграрному секторі економіки України, займає чільне місце.
Тривале панування в сільському господарстві архаїчних виробничих відносин зумовило низький рівень його розвитку і стало головною перешкодою на шляху зростання продуктивних сил галузі, поліпшення умов життя селян, швидкого та стійкого прогресу економіки в цілому.
Одним з напрямків перетворень в аграрному секторі має стати зміна співвідношення між виробництвом технічних культур та виробництвом продовольчих товарів.
Рівень життя переважної більшості населення в Україні, відбиває систему за-лежних відносин, які складаються між людьми щодо забезпеченості їх матеріальними, духовними і соціальними благами. Ця категорія виражає досягнутий рівень споживання і ступінь задоволення потреб людей у цих благах. Особливість полягає в кількісній визначеності рівня життя, її залежності від рівня розвитку місцевих продуктивних сил.