Прибутку підприємства є важливим економічним важелем, що забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як господарюючого суб’єкта ринку, його трудового колективу.

        Прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, форми власності і організаційно-правового статусу підприємства [ 2, 3, 6 ].

        Прибуток має певні особливості залежно від організаційно-правової форми господарювання. Так, якщо підприємство має статус акціонерного товариства, то при розподілі прибутку виникає необхідність формування фонду виплати дивідендів та резервного фонду, в обсягах визначених законодавством.

Розмір відрахувань до фонду виплати дивідендів залежить від обсягу та структури (звичайні та привілейовані акції) акціонерного капіталу, кон’юктури фінансового ринку та типу дивідендної політики, яку проводить підприємство.                                 В орендних  підприємствах за рахунок чистого прибутку сплачується частина орендної плати, яка перевищує розмір амортизаційних відрахувань на орендоване майно, а також може створюватися фонд викупу.

Прибуток здійснюється в такому порядку:

1. Визначення потреби в прибутку за напрямками його використання.
2. Формування цільової структури розподілу прибутку.
3. Визначення пріоритетності у використанні прибутку за окремими напрямками використання.
4. Збалансування потреби в прибутку по напрямках його використання з можливостями отримання прибутку при здійсненні господарсько-фінансової діяльності підприємства [29, с.93-94].

         Розрахунок потреби в прибутку за напрямками його використання здійснюється за окремими елементами його складових, сумарна ж потреба в прибуткові – за всіма напрямками його використання може бути прийнята як один з варіантів величини цільового чистого прибутку підприємства.